Swiffy Output

Художник із Вінниці відрубав голови Тимошенко, Кличку, Бронюку, Femen...

30 Серпень 2013 р. — 10:49
Віктор Бронюк - єдиний вінничанин у цій серії

Художник із Вінниці Віталій Янковий у серії "Укр херітедж” відрубав голови Юлії Тимошенко, Віталію Кличку, Віктору Бронюку, Femen та ще восьми вітчизняним знаменитостям

Серія "Укр херітедж” (українське національне надбання) є одним із фрагментів інтернет-арт проекту, яким зараз активно займається молодий вінницький художник Віталій Ямковий. При цьому автор продемонстрував досить кровожерливий погляд на вітчизняних "зірок" культури, політики та спорту. Усі вони залишились без голів, а декому художник "ампутував" ще й інші частини тіла.

Загалом в першу редакцію "Ukr heritage” увійшли: Андрій Шевченко, Фемен, Юлія Тимошенко, Віктор Бронюк, Сергій Бубка, Яна Клочкова, Юрій Андрухович, Богдан Ступка, Віталій Кличко, Олександр Ройтбурдт, Валерій Лобановський, Олег Блохін.

- Мені здається зараз головна проблема українських художників в тому, що їм немає чого сказати світу, – в мене точно така сама історія - мені зараз немає чого сказати світу і я знаходжусь на стадії, коли намагаюсь розібратися в специфіці серидовища в якому приходиться жити і творити, тобто по суті це копання в академічних питаннях "хтоми-звідки-куди йдемо?”, - розказує Віталій Янковий. - В якійсь мірі окреслення кола осіб, які входять в список національного надбання дозволяє розібратися в якості масової культури в Україні. Ці особи, умовно кажучи, "відомі кожному” та й їхні таланти умовно "належать кожному”.

- Як і творчість твого земляка, соліста групи "ТІК", вінничанина Віктора Бронюка, який з твоєї волі теж позбувся голови. Лише одне питання - за що?

- Якщо брати Вінницю, то в списку національного надбання вона представлена, здається лише бізнесменом-політиком Порошенком та естрадним артистом Бронюком, - всі інші персонажі або ж мілкокаліберні, або ж занадто бульварні та карикатурні. Картинка із Бронюком, продемонстрована вінничанам, зчитується одразу без додаткових пояснень, бо являє собою сформовану, при цьому достатньо просту і природну поп-культурну картинку.

- Не боїшся, що така картинка буде сприйнята як дещо скандальна?

- Люди так званих "творчих професій” сприймають дійсність та арт-об’єкти зовсім не так як люди "нетворчих професій”. Із цього витікають різного роду цензурні скандали та проблеми в "естетичних вподобаннях”, так як людина "нетворчої професії”, тобто консерватор (типовий представник данного архетипу – чиновник або бізнесмен), як людина солідна та серйозна вважає, що малювати картинки це зайняття несерйозне і в кращому випадку може погодитись, що малювати таки треба, але виключно "гарні картинки”, які будуть однобоко позитивними і не будуть виходити за рамки вставленого в рамочку пейзажику, натюрмортику, портретику. Людина творчої професії сприймає творчість як природну потребу людини і допускає в ній неоднозначність (іронію, стьоб, гіперболізацію, кітч, треш та ін.), яка подається в артистично-театральній позі.

- Отже ти заздалегідь впевнений, що чиновник, чи бізнесмен тебе не зрозуміє?

- Сприйняття дійсності художником для чиновника є недопустимим виходом за рамки, які чиновник буде захищати вмикаючи інструмент під назвою "цензура”. Об’єкти, які включають неоднозначність краще взагалі не показувати "людям нетворчих професій”, бо зображення українських селебриті із відірваними головами і струменями театральної крові вони скоріше за все ідентифікують як "низькопробну чорнуху”.

- Якщо таке не рекомендоване "людям нетворчих професій", а таких в Україні більшість, навіщо твій "Укр херітедж” виставлений в інтернеті?

- Насправді це чисто театральна постановка, яка використовує звичний в арт-серидовищі інструмент ампутофілії та відсилає до голів знаменитостей у банках із мультсеріалу "Футурама”. В якійсь мірі "Укр херітедж” - це спроба зробити щось на зразок альбому "Імена України” для вживання виключно в арт-середовищі, де публіка нормально сприймає неоднозначність. Ця серія існує лише в мережі та не відтворюється в аналоговому вигляді, хоча є дуже мало людей, які зараз в Україні готові сприймати інтернет-арт як частину арт-мейнстріму – більшості доводиться дуже довго розжовувати, що це просто такий вид артистичних практик, причому далеко не новий. Шпалери із серії "Ukr heritage” можна бескоштовно скачати в мережі і за бажанням використовувати їх на своїх девайсах. Ну, а найбільший плюс інтернет-арту, мабуть, в тому, що його не можна просто так взяти і замалювати чорною фарбою.

- Отже поділитися своєю творчістю все одно хотілося?

- Так, бо художник вже давно не є аутистом та ізолянтом. Отже само собою хочеться з кимось поділитись своєю творчістю. В даному випадку було бажання поділитися із відомими людьми своїм баченням їх персон в системі українського національного надбання. Але далі бажання це не пішло, бо я не знаю як презентувати їм достаньо неоднозначні картинки, пропущені через збочену свідомість художника. Це б виглядало як повідомлення на Фейсбуці в дусі "привіт, я намалював вас із відірваною головою, круто правда?” Тому від бажання показувати це селебритіз довелось відмовитись.

- Тим не менш ти плануєш продовжувати серію?

- "Укр херітедж” матиме продовження, бо українське національне надбання неможливе без таких тотемних персонажів як Вєрка Сердючка, Поплавський або Лесь Подерев’янський. Їх також потрібно туди включити, тому сиквел цієї серії неминучий.

Зголоднів, поки читав? Замов Happy Box!

Довідка:

Повний комплект інтернет-шпалер "Ukr heritage" можна безкоштовно скачати за посиланням (три розміри - 1920х1080, 1280х1024, 1280x800(tablet) та текст.

Коментарі експертів

Художник, голова правління ГО "Лаборатория актуального творчества" Олександр Нікітюк:

- Знайомий з творчістю Віталія. Проект цікавий, актуальний і дуже сучасний. Автор жваво реагує на сучасну ситуацію в соціумі, відчуває проблематику, фіксує її найчутливіший бік. Проект живий і існує в часі та просторі (як у натуральному, так і в віртуальному).

Це моя особиста думка, вона може не співпадати з думкою інших художників та мистецтвознавців.

Мистецтвознавець регіонального центру сучасного мистецтва "Арт-Шик" Оксана Нестерович:

- Колись натуралізм напіввідрубаної голови Олоферна на картині Караваджо обурив глядачів далекого 17 століття. Воно й не дивно після шляхетно-піднесеного ренесансу і загадково-туманного маньєризму. З тих пір мало що змінилося. Антиестетика, брутальність, особливо в поєднанні з відомими персонами - звичне явище в сучасному мистецтві, чи то живопис, інсталяція або ж, як у цьому випадку, цифрове мистецтво.

 Для (не) здорового струсу глядача згодяться й соціальна спрямованість, і сакралізація, і провокативність, іронічність, які рівною мірою притаманні "Українській спадщині" та іншим циклам Віталія, бо мала щастя бачити більше, ніж пропонує "Кувь". Відхід від художності у бік створення авторського послання та об'єкта дискусії теж цілком у дусі сучасної арт-практики. Не кажучи вже про часті натяки на можливі розлади психіки автора. 

Загалом Віталій сумлінно розвиває ідеї попереднього покоління актуальних художників у додатку до нового формату. Але процитую шанованого мною Павла Гудімова (Я-Галерея): "...коли ви бачите щось брутальне - хвилиночку подумайте, не плюйте відразу в той бік. Можливо це і є справжнє мистецтво, а всі ми ще сто років будемо доростати до нього".

Заслужений художник України, фотограф і колекціонер Володимир Козюк:

- Я купую твори мистецтва - сучасні та старовинні. Але саме ті, що такими вважаю.

Кожен може сказати: кльово, ух ти, як класно, круто, вау!

Таким коментаторам, потрібно просто запропонувати купити полотна, які вони хвалять, як вкладення на майбутнє. Якщо вони дали оцінку, то як експерти повинні сказати і ринкову ціну предмета свого захоплення. Або хоча б ту ціну, яку готові заплатити самі, або їх заможні знайомі. Або хоча б дати гарантії продажу цього предмета на аукціоні.

Я як гарант оціночної вартості фотографії, ікони, картини, можу назвати й ціну, за яку готовий допомогти реалізувати комусь цей витвір мистецтва. Я також повинен гарантувати цьому комусь, що за бажанням придбане можна знову продати. Як правило, трохи дешевше покупки, враховуючи комісійний збір.

Будь-яка серйозна галерея в столиці завжди запропонує живі гроші, за мистецький бренд, або за те, що незабаром обіцяє їм стати. З усією повагою до багатьох талановитих сучасних художників, змушений сказати, що реальну цінність мають не всі. Наприклад, Сидоренко, Гуйда.

А тим, хто придбав роботи шанованих художників типу Гапчинської, або Сафронова, я б рекомендував спробувати продати ці полотна вдруге, хоча б за 90% первинної вартості.

Система Orphus

Instagram

Підписатись на новини