Swiffy Output

Канадієць досліджує силу прощення у своєму романі про Україну

21 Березень 2018 р. — 17:31

Навіть коли він читає передмову до свого нового роману "Ми повинні пробачити, щоб жити", неважко побачити сліди глибоких спогадів та емоції, які вирують нині в середині Майкла Парлі

"Ця книга присвячена всім, хто бореться з тим болем, що породжує несправедливість життя", - читає він, намагаючись стримувати сльози. - "Я сподіваюсь, що вони, як і автор, знайдуть мир, спокій і цілісність, а все це може принести лише прощення".

Парлі, що живе в канадському Боудені разом із своєю дружиною Поліною, не приховує, що події у його романі, які розгортаються у трагічних обставинах України в 1930-х роках та під час нацистської окупацією Польщі, вигадані. Але водночас не приховує й те, що сторінки його книги насичені спогадами про його власне життя.

"Все це базується на моєму досвіді, великому життєвому досвіді та прикладах інших людей, які знали, що таке знущання і ніколи це не пробачать", - сказав він.

Але ми повинні навчитись пробачати, як навчився цього герой роману Роджер - молодий хлопець, що переживає загибель своєї сестри-немовляти та страту батька, який вкрав кілька мішків пшениці, що врятувати решту родини від голоду. Пізніше Роджер і його мати втечуть до Польщі, і через їхню єврейську кров в кінцевому рахунку опиняються в рабському трудовому таборі під час Другої світової війни. Роджер виживе, а от його мати і дід - ні, і тоді герой наповниться гнівом і ненавистю, відмовляючись пробачити тих, хто приніс йому так багато болю. Зрештою, його психічне здоров'я погіршується, шлюб руйнується, і він потрапляє в лікарню, де проходить шокову терапію. Коли Роджер виходить з дверей лікарні, відчуття скорботи та ненависті повертаються, аж поки дух його матері не приходить до нього у сні і говорить йому, що він повинен "пробачити, щоб жити". Повернувшись на батьківщину, Роджер прощає тих, хто був винен у тій трагедії. На думку Парлі, він знаходить "свободу, якої так прагнув".

"Я намагаюсь дати зрозуміти читачеві, що, якщо вони мають в середині ті самі почуття ненависті та гніву, то немає сенсу жити з цим", - каже Парлі, додавши, що він і сам свого часу зіткнувся з такими ж емоціями, які споживає Роджер у його романі.

"На щастя, я зумів подолати більшість із них. Інакше я б не міг писати".

Це третій роман Парлі, він, як і "Таня", його перша книга, яка розповідає історію молодої жінки з Альберти, яка намагається пережити невірність, невдале ділове підприємство та хворобу в першій половині 20 століття, продовжує тему його творів, де люди борються з обставинами, які руйнують їх життя.

Він сказав, що причина такої постійної теми проста.

"Тому що ми це випробували на собі".

Схожі обставини Парлі спостерігав у своїй власній родині, коли його шлюб зазнав проблем.

Він сказав, що побачив, як його близькі твердо вирішують не пробачити людину, яка завдала їм болю, а потім самі страждають, бо гнів розбив їх самих.

"Тому що коли ти не прощаєш, ти шкодиш собі. Інша людина може навіть не знати про це, але ви нанесете біль собі і поки не зможете цього позбутися вам буде дуже важко".

На питання, як він сам міг пробачити, коли був настільки глибоко ображений в минулому, Парлі каже, що зберіг здатність бути об'єктивним.

"Я бачу всю картину. Я бачу, що в стосунках, а особливо у стосунках проблемних, щоб витанцювати порозуміння потрібні дві людини. Іноді три", - сказав він. "Я побачив, що прощаючи людині, яка мені глибоко, глибоко пошкодила, я отримаю полегшення. Я міг би залишитися злим на решту мого життя, але чи буде цьому кінець?"

Поліна каже, що вона дала чоловікові дозвіл використовувати деякі елементи їхніх стосунків у своїх романах, оскільки вона вважала, що їх історія може піти комусь на користь.

"Я розумію, що навіть якщо одна людина розповість свою історію та допоможе з'ясувати, як з цими проблемами боротися, це буде досить високою винагородою, і допоможе багатьом", - сказала вона.

На відміну від "Тані", яку Парлі писав приблизно десять років, "Ми повинні пробачити, щоб жити" Парлі написав за три роки.

За його словами, процес написання нового роману був складним, особливо під час вивчення жахливого життя в Україні за часів сталінізму.

"Написання роману - це ніби терапія. Це мало відрізняється від візиту до психолога. Тому що ти виливаєш свою душу», - каже він.

Зараз Парлі закінчує писати дитячу книгу "Чарівна дідова борода", яку невдовзі готуватиме до публікації.

За інформацією PAUL EVEREST з "Mountain View Gazette"

Система Orphus

Підписатись на новини

Instagram