Swiffy Output

Вінничанка тренує чоловічу футбольну команду

1 Вересень 2015 р. — 18:08

Вінничанка Юлія Кревсун призначена тренером із загальної фізпідготовки чоловічої футбольної команди "Геліос" із Харкова 

На офіційному сайті клуб "Геліос" з Харкова представив нового тренера із загальнофізичної підготовки. І це одна з найсильніших вітчизняних легкоатлеток, екс-рекордсменка України з бігу на 800 метрів, учасниця двох Олімпіад, а головне - колишня вінничанка Юлія Кревсун.

- Наставник «Геліоса» Сергій Сізіхін - мій хороший друг, - каже Юлія Кревсун. - Разом із ним ми закінчували Донецьке училище олімпійського резерву. Підтримували дружні стосунки й коли закінчили навчання. Нещодавно, коли Сергія призначили на посаду тренера, він постійно звертався до мене з питань функціональної підготовки футболістів, щодо інших, пов'язаних із тренувальним процесом деталей. Після того, як попередній чемпіонат завершився, Сізіхіна залишили на посаді й він вирішив залучити мене до роботи з командою безпосередньо.

- Футболісти на вас реагували виключно як на тренера?

- Мене це напередодні виїзду на збори теж турбувало. Але протягом тих півтора місяців, протягом яких перебуваю в команді, ніяких підстав хвилюватися не було. І мене це приємно здивувало. Хлопці спілкуються культурно, без натяків.

- Футболісти знають, хто їх тренує?

- Думаю, що так. Хто хотів, той упізнав. Сила інтернету їм допомагає. А з Віталіком Комарницьким ми взагалі разом із Вінниці. Розговорилися, виявилося, що у нас є спільні друзі.

- Юлія, за вашими плечима - успішна спортивна кар'єра. Ви виступили на двох Олімпіадах, на першій з них бігли в фіналі. Втім, медалей Ігор або чемпіонатів світу так і не вигравали. Чого в спогадах більше - позитивних емоцій або розчарувань?

- Досі шкода, що не змогла виграти медалі на чемпіонаті світу-2009 в Берліні. Зробила помилку, коли за 200 метрів до фінішу 800-метрової дистанції кинулася фінішувати разом із Кастер Семеня, бігункою з Південної Африки. Після фінішу мій тренер Ігор Ліщинський правильно зазначив, що все було б добре, якби я бігла розумом, а не серцем. Але тоді погналася за золотою медаллю, а в результаті не отримала нічого, стала четвертою. Суперниці на фініші мене банально обійшли. Зосередься я на другому-третьому місці, точно повернулася б додому з медаллю. Прикро, бо тоді була готова прекрасно.

- Ви народилися у Вінниці, зараз ви живете в Харкові. Але рідним, наскільки розумію, вважаєте Донецьк?

- Так. Але вже й не знаю, коли туди повернуся. У Донецьку ми залишили квартиру, але сумніваюся, що переїдемо туди, навіть коли закінчиться війна. Думаю, потрібно років п'ять, щоб все налагодилося. А я повинна думати про безпеку сина Данила. Мені страшно уявити, що він буде ходити по вулицях, де можуть зустрітися невзорвавшихся снаряди. Та й не треба дитині бачити всіх цих руїн.

Зголоднів, поки читав? Замов Happy Box!

Донецьк для мене був рідним, мені там було комфортно. Я там прожила 17 років, не відчувала жодних проблем, кожні вихідні було куди сходити - то на футбол, то на хокей. Переїхавши в минулому році і проживши рік в Вінниці, почала розуміти, що мені тут тісно, що після Донецька це місто для мене дуже маленьке. Після переїзду думали, що пройде місяць-другий, відбудеться зачистка і повернемося назад. Однак час ішов, краще в Донецьку не ставало, повинні були віддавати сина в школу. Зараз ось переїхали з сім'єю до Харкова. Знімаємо квартиру, а це сьогодні дорого. Втім, виходу немає. Данило ж у нас футболом займається, тренувався в академії «Шахтаря». Зараз хочемо віддати його в академію «Металіста». У Дані ніби непогано виходить.

Система Orphus

Instagram

Підписатись на новини