Swiffy Output

Студенти ДонНУ порівняли Вінницю та Донецьк

21 Січень 2015 р. — 13:44

Студенти ДонНУ оцінили плюси та мінуси життя в Донецьку та Вінниці

Студенти Донецького національного університету нині складають іспити у Вінниці та ближче знайомляться з нашим містом.

І хоча вже стикнулися з деякими труднощами, налаштовані усі вони рішуче та позитивно.

Про те, як вони облаштувалися у Вінниці студенти розповіли порталу Vgorode.

Найбільше говорили про умови проживання, про ціни та особливості навчального процесу в новому для донеччан місті.

Наталя

Ми з хлопцем вирішили перебратися до Вінниці, бо сюди переїхав мій університет. Шукали квартиру майже тиждень. Багато хто чув, що ми з Донецька і одразу говорив - квартир немає. Складність була в тому, що ми шукали її ще перебуваючи в Донецьку, бо хотіли приїхати та відразу заселитися.

Після довгих пошуків квартиру все-таки знайшли, але вже в дорозі до Вінниці нам зателефонували ріелтори і сказали, що господиня передумала її здавати (їй не хотілося в квартирі хлопчиків, хоча це питання обговорили зазадалегідь).

Приїхали і почали телефонувати іншим ріелторам. Після чотиригодинного пошуку знайшли квартиру без фото. Їхали на свій страх і ризик.

У результаті зараз ми живемо в квартирі радянського типу. Коротше, три кімнати за 2,5 тис. грн. і комунальні. Можна сказати, що нам пощастило, бо квартира велика та тепла.

Що стосується університету, то поки сказати щось певне не можу. Єдина відмінність - це пропозиції брати участь у міжнародних конференціях. А так, сказати що-небудь складно, адже ми тут тільки тиждень.

Альона

Вінниця з першого дня підкорила мене своїми жителями. Вони тут дуже спокійні та врівноважені, на відміну від нас, емоційних донеччан. Тут ми з двома моїми одногрупницями оселилися в орендованій квартирі. Все, звичайно, дуже добре, крім одного: дуже дорого. Там, у Донецьку, у мене залишилося житло, а тут потрібно платити по 60 грн. на добу - це накладно. 

Ціни тут, як і в Донецьку дуже високі. Хотілося б залишитися в цьому місті і знайти собі роботу, оскільки жити зараз стало дуже дорого. Однак, не знаю як поєднати пари на другому семестрі з зароблянням грошей, всіх роботодавців, на жаль, цікавить тільки повна зайнятість. Найважливіше для мене зараз, щоб нам виділили гуртожиток, якщо цього не буде, навряд чи зможу залишитися тут, хоч і дуже цього хочу.

Якщо порівнювати ДонНУ в Донецьку і ДонНУ у Вінниці, тут теж є відмінності. У Донецьку факультети "живуть" вже багато років і тому, система освіти вже налагоджена. У Вінниці ж, цей процес тільки починає набувати якусь форму і ще не зрозуміло як воно буде, оскільки це може зайняти багато часу. 

Однак, викладачі ДонНУ, зокрема, викладачі кафедри "журналістика", роблять все для того, щоб нам, студентам, було комфортно. Вони вже знайшли приміщення, де тимчасово проходять наші заняття, обладнали свою кафедру і майже налагодили сам навчальний процес. Коли ми приїхали до Вінниці, нас дуже тепло прийняв весь викладацький склад кафедри "журналістика", відразу видно як всі намагаються створити для нас хороші умови, щоб не один студент не пошкодував, що приїхав за знаннями саме сюди. 

Ми всі однодумці, патріоти, а це, як я вважаю, не може не зближувати. Поки що Вінницький ДонНУ не став таким рідним і звичним як Донецький, але ми сподіваємося, що в другому семестрі його рівень наблизиться до рівня рідного Донецького ДонНУ.

Катя

У Вінницю я приїхала тільки на сесію, поки не думаю залишатися тут на денну форму навчання. А там, як справа піде, але кататися сюди, звичайно, дороге "задоволення".

Мені здавалося, що вчиться зараз буде дуже важко, але поки що все йде добре. Викладачі дають нам всі необхідні матеріали, а ми з неймовірною швидкістю їх вивчаємо. До речі, мені навіть здається, що в голові більше знань залишиться саме після сесії у Вінниці, бо в Донецьку все дуже розмито було, якщо можна так висловитися. А тут все чітко і по суті.

Величезний плюс бачу в тому, що сюди приїхали тільки ті, хто дійсно хоче вчитися. Вже ніхто не прогулює пари і не скаржиться  "як мені це все набридло". Так, нас залишилося мало (чоловік 15 в моїй групі), але важлива не кількість, а якість.

Пари проходять в університеті щодня, йдемо додому близько сьомої вечора, але я так за цим нудьгувала. Викладачі залишилися найкрутіші та улюблені - це ще один важливий момент від якого я відштовхувалася, коли вирішувала де продовжувати своє навчання.

Другий дуже важливий плюс в новому університеті - це їдальня з величезним вибором страв! Вона, дійсно, круто нас виручає. У Донецьку я навіть про таке і не мріяла. Сирники, млинчики, кілька варіантів першого і другого і все це дуже дешево. Коротше, тут ми точно голодувати не будемо. За 10 грн. можна добре поїсти. У нас на факультеті студенти раніше давилися підозрілими піцами, твіксами та іншими "корисностями".

Ще був дуже милий момент в їдальні нового університету, коли ми тільки перший раз туди прийшли:

"З Донецька? Галя, поклади їм побільше картоплі".

Особисто мене намагається відгодувати, напевно, вся Вінниця. Мене до себе безкоштовно покликала жити бабуся, яка заговорила зі мною в трамваї. Я, звичайно, цього не потребую, але вона наполягала, щоб я записала її адресу, номер телефону та приходила хоч "супчик і котлетки їсти". Ось так от буває.

Юля

Зараз я живу в готелі "Південний Буг". В принципі, нормально. Так, не зовсім чисто та затишно. Але могло бути й гірше.

Душ є, гаряча вода є, в кімнаті тепло. Треба сказати, що нам дуже пощастило! У сусідній кімнаті немає душу, а в кімнаті на третьому поверсі, у знайомих, погане вікно, тому у них в кімнаті прохолодно. У нас вікно заклеєне віконним скотчем. Тому ми навіть у футболках ходимо іноді.

Немає кухні - це мінус. Але ціни у Вінниці відносно низькі, можна добре та дешево пообідати в якій-небудь їдальні. Їх достатньо. Або купувати готове в супермаркеті. У нас в кімнаті є маленький кип'ятильник, тому на сніданок у нас вівсянка з родзинками та горіхами.

Я бачу всі недоліки цього "готелю", але це навіть якось весело. Випробування на витривалість.

Живемо, і поки не скаржимося.

Нонна

Іноді у Вінниці мені здається, що я в Донецьку і так в кожному місті. Я шукаю свій рідний і улюблений Донецьк скрізь. У Вінниці мені допомогли це зробити наші викладачі, які сюди переїхали.

Що стосується занять, то пари проходять максимально насичено, щоб, як кажуть, надолужити згаяне. Вже успішно склали іспит. До речі, викладач був вінницький і всім нам він дуже сподобався.
Планую успішно здати сесію, хочу щоб мій випускний пройшов саме у Вінниці з моїми улюбленими одногрупниками і нашими рідними викладачами. Буду вступати сюди на п'ятий курс.

Розглядаю варіант в майбутньому якось допомагати нашій кафедрі. Зараз їм як ніколи потрібна допомога та підтримка.

З навчанням немає жодних проблем, просто потрібно докласти зусиль і все вийде. Звичайно, після такої перерви в навчанні важко даються деякі моменти, але ми вже майже вникли в навчальний процес, тим більше викладачі нас розуміють і дають достатньо часу на підготовку.

Єдине, що хочеться, щоб жителі Вінниці повірили і дали нам шанс (все ж є певні стереотипи щодо жителів Донбасу). Сподіваюся, що з часом все буде добре, адже так буде не завжди.

Віка

Я приїхала до Вінниці з Києва, і це був великий контраст. У Києві живе приблизно 3 мільйони чоловік, а у Вінниці - менше 400 тисяч. У столиці багато руху, а тут навіть в "МакДональдсі" працівники рухаються не поспішаючи. 

Це вже третя область України, в якій мені доводиться жити, починаючи з вересня. 

Вранці 12 січня я приїхала сюди з однокурсницею. Ми не знали, де в результаті будемо не просто жити два тижні, а навіть ночувати в день приїзду. Університет житло не надав. У наших планах було знімати квартиру утрьох або учотирьох, але все ніяк не вдавалося знайти ще людей, а знімати житло удвох виходило дорого. Ми вирішили зазирнути в готель "Південний Буг". Подумали, може умови проживання там нас влаштують, і ми залишимося в готелі. І  нам би не довелося терміново шукати квартиру. Але коли ми побачили "номер" за 30 грн., то ахнули. Він виглядав ще гірше, ніж у програмі "Ревізор" з Ольгою Фреймут. А номер за 75 грн. ми вважали задорогим, бо вартість квартири на трьох і проживання в гуртожитку не сильно відрізнялося по оплаті. У підсумку, ми зізвонилися з нашою однокурсницею і всі разом вирішили знімати квартиру. 

Здивували ціни на продукти - не дешевше, ніж у столиці. А ще вразили трамваї, бо я ще не бачила трамваїв, в яких є вай-фай, а двері відкриваються не автоматично, а при натисканні кнопки. 
На даний момент ми здали тільки один іспит. Викладачі йдуть нам на зустріч, розуміють наше становище. Особисто у мене немає такого відчуття, що я ходжу на заняття в якийсь чужий корпус, інший університет. Тут комфортно, затишна атмосфера. Університет переїхав, але він залишився все тим же нашим ДонНУ. 

Зголоднів, поки читав? Замов Happy Box!

Ми багато пережили за цей воєнний час і більше згуртувалися. Поки я планую після сесії повертатися до Києва, де зараз працюю і живу з сім'єю.

— розповісти друзям
Система Orphus